SIC TRANSIT GLORIA MUNDI
Толпа ликовала от жажды зрелища, Трубадуры народ созывали на казнь. Слепой Гарри, и тот, на ощупь дверь ища, Истошно орал преступнику неприязнь. Купцы пузатые с жёнами тощими, Был градоначальник тут, и всяк прохиндей. Вмиг, собравшись в полдень на главной площади, Публика громко скандировала: «Убей!» Вышел в чёрной маске с прорезями для глаз, Палач, перекинув через плечо топор. Его профиль был горд, а вороний анфас Ротозеев пленил, вызывая фурор. Блеснуло остриё, скатилась голова В солому, как яблоко ранней осенью. Смеясь, биомасса выдохнула: «Ура!», И мудрый судья с импозантной проседью В мыслях сравнив всех собравшихся со зверьём, Поставил крестик - мол, выполняем квоту. Убийца подумал: «Точно! Весь грех на нём! Я просто честно делал свою работу». Судью пики совести не укололи, Из-под стопы вышибая земную твердь, Весь груз ответственности на прокуроре. Он ведь твердил, что цена злодеяний – смерть! А что прокурор? Он слушался короля. Ведь тот возомнил себя чем-то навроде божка. Решил, что раз уж добрался он до руля, То сам и решает, кому тут секир-башка. А кто виноват? Так сам казнённый поэт. Ведь знает, что нет дорог и пуста казна. Так он, охламон, смешной написал памфлет, Который теперь поёт почти вся страна. В дверь не пролазит, мол, задница короля! Настроил дворцов, а люд должен голодать. В припев добавил ритмичное «тру-ля-ля», - Чтоб в кабаках сподручнее было плясать. Ещё приписал, вот конченый дуралей, Надо ж такое придумать? Аж зло берёт! Что, если бы в мире не было королей, То спину не гнул бы, словно ишак, народ. А вот за такое с плеч сразу голова. Не для того ли он скипетром наделён? Чтоб электорат отвечал за свои слова, Дабы под властью не зашатался трон. Чтоб усыпить голос разума своего, В храм - на поклон. Деньжата – попу - как пароль. Батюшка молвил: «Корона – прежде всего!». Да индульгенцию выдал: «Безгрешен король!». ***** ***** ***** ***** ***** ***** ***** Через сто лет, где б не шлялся ты, трезв, иль пьян, С каждой таверны доносится: «Тру-ля-ля!», Смех и припев, хоть на троне иной тиран: «Задница в дверь не влезает у короля!» А где-то в аду – дьявол слушает крик и плачь. В пламени пекла судьи и прокуроры, Полиция, генералы, и сам палач. Бессильны тут деньги, связи и разговоры. Лишь демоны вечность целую скалят хари, Шкварчат в преисподней зады жирных королей, А в главном котле – слепой наш приятель Гарри, - Который, не зная сути, орал: «Убей!».
2023-02-11 14:52:14
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5428
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4505