НОВАЯ ЖИЗНЬ
«Наше недовольство миром, сколько бы яростным оно ни было, в принципе излечимо: достаточно, чтобы изменился либо ты сам, либо окружающий тебя мир.» (Юкио Мисима «Золотой Храм») Новая жизнь начинается прямо сейчас, В эту секунду. Не «до» и не «после» мгновения Времени, в коем условностей сбросив балласт, Чувства мятежно выходят из повиновения. Проще всего себя заново вновь сочинить. Наша реальность – всего лишь наивная шутка. Мир починить? Для начала себя подчинить Мысли, что враг притаился в чертогах рассудка. Мы недовольны работой. Вокруг всё достало. В городе, где мы живём, не найти утешений. Но забываем: всё это ни много, ни мало Только последствия принятых нами решений. Ждём ли мы часа, чтоб был он мечтаньям под стать? Или оккультных посланий откуда-то свыше? Ведь невозможно лишь только из гроба восстать. Всё остальное реально, пока ещё дышим.
2023-01-20 09:51:48
1
0
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13526
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2815