НОВАЯ ЖИЗНЬ
Андрій Лаврик
«Наше недовольство миром, сколько бы яростным оно ни было, в принципе излечимо: достаточно, чтобы изменился либо ты сам, либо окружающий тебя мир.» (Юкио Мисима «Золотой Храм») Новая жизнь начинается прямо сейчас, В эту секунду. Не «до» и не «после» мгновения Времени, в коем условностей сбросив балласт, Чувства мятежно выходят из повиновения. Проще всего себя заново вновь сочинить. Наша реальность – всего лишь наивная шутка. Мир починить? Для начала себя подчинить Мысли, что враг притаился в чертогах рассудка. Мы недовольны работой. Вокруг всё достало. В городе, где мы живём, не найти утешений. Но забываем: всё это ни много, ни мало Только последствия принятых нами решений. Ждём ли мы часа, чтоб был он мечтаньям под стать? Или оккультных посланий откуда-то свыше? Ведь невозможно лишь только из гроба восстать. Всё остальное реально, пока ещё дышим.
2023-01-20 09:51:48
1
0
Інші вірші поета
И эта девушка в рубашке голубой ТРИ ДОЧЕРИ (18+) СОНЕТ СВИДАНИЕ С ВЕСНОЙ
Інші поети
Karlos Ortiz
@karlos_ortiz
Схожі вірші
Всі
Why?
Лунная Лапа
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8439
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11464