Бахчисарай
Андрій Лаврик
Татаров башни с минаретами, Что дремлют, словно на весу, Сплелись с Устинскими аскетами В религий Крымскую косу. Не мало почерпну из Торы я. Не будет лишним и Коран. Всё остальное – лишь история Минувших дней и дальних стран. У нас всех к Богу лёгкий доступ - Запрыгну выше на скалу. Что есть религия? Лишь способ Воздать Всевышнему хвалу. Над нами нависает тайна Под видом глубины небес. Я знаю только – не случайно, Что соткан мир наш из чудес. 15.08.2012 г.
2023-01-22 17:36:46
1
0
Інші вірші поета
Помяты сны, забыты дни и числа Если любить Гранит ОДИНОКОЕ УТРО
Інші поети
TVOY 50/50
@fidelium_semper
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4060
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11556