Бахчисарай

Андрій Лаврик

Татаров башни с минаретами, Что дремлют, словно на весу, Сплелись с Устинскими аскетами В религий Крымскую косу. Не мало почерпну из Торы я. Не будет лишним и Коран. Всё остальное – лишь история Минувших дней и дальних стран. У нас всех к Богу лёгкий доступ - Запрыгну выше на скалу. Что есть религия? Лишь способ Воздать Всевышнему хвалу. Над нами нависает тайна Под видом глубины небес. Я знаю только – не случайно, Что соткан мир наш из чудес. 15.08.2012 г.

2023-01-22 17:36:46

Інші вірші поета

ЭТА ОСЕНЬ СНАРУЖИ ДОМОВ ВОНА, МОВ ДИТЯ ... Хохотали до слёз, и рыдали до смеха В ватном небе стая

Інші поети

NOVATOR

@petruha1307

John Sarah

@Watiri

secret

@secretnoclue

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1480

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

1992