Ну прости, что пишу так редко и невпопад

Андрій Лаврик

Ну прости, что пишу так редко и невпопад, На слова я скуп и фильтрую теперь мечты. Я вчера в ночи наблюдал опять звездопад. И, конечно же, вспомнилась снова так ясно ты. Что ещё написать? Обо всём зарифмовано, спето. Скукотища. Поход в магазин – как экстрим. Ах же, да! У нас тут случилось новое лето. Вечерами мы дружно спиваемся вместе с ним.

2023-01-25 08:28:23

Інші вірші поета

ВЫБИРАЙ Прости РОМАНС ТЕАТР ЖЕСТОКОСТИ

Інші поети

Gray_Raven

@Gray_Raven

Mary marko

@mary_45m

Dashasafin

@Dasasafin

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2433

Твої долоні

Ай

Одного разу, я опинюся в твоему полоні, де назавжди сплетуться наші долоні, де у солодкому танці зійдуться дві долі, чиї серця закохаются з власної волі. Бо справжня любов – вона у свободі, вибір за вами: ви палкі чи холодні? А я немов танцую з тобою на льоді і з власноі волі віддаюся у твої долоні.

4403