ЖИЗНЬ ПРЕКРАСНА
Мир – как клоун с улыбкою Пеннивайза, Благосклонность его ты не принимай за Взаимность симпатий, считать нелепо, Что цветут сады в мёртвом зале склепа. Не примчится герой на волшебном пони, Мрачный лес глухой, непроглядной хтони Населён драконами и ЯгАми, Розы топчет армия сапогами. А пройти живым через бор дремучий Помогают карма, судьба и случай. Кафкианский абсурд. Достоевский всюду, Верь ты в Иегову, в Перуна иль в Будду. Гигабайты мыслей, и книжек тонна, Отмотай от Пелевина до Платона, Поднимись от Дедала до старины Джобса, От свирепого волка до нелепого мопса. Жизнь – не лайнер круизный с высоким комфортом, В океане любви всегда кто-то за бОртом, Он, хватая солёную воду глотками, Проклинает страсть и её цунами. И не важно, выплывет или утонет, Ни слезинки никто по нему не уронит. Да и надо ли? Слёзы – солёная влага. Бродят чувства в душе, вызревая как брага. И не раз уходя в тот ужасный запой сам, Респектую теперь всем бродягам-пропойцам. Среди леса слов, запятых и точек, Ты катись вперёд, моих строк клубочек. Укажи мне путь прочь из этой сказки, Сделай так, чтоб демоны сняли маски. И за общий стол усади средь пира, Ну а если шею найдёт секира, Не позволь на миг даже усомниться В той одной, в кого довелось влюбиться. Пусть нальёт Родная мне мёд и пиво, Поцелует крепко и не фальшиво. Среди ШИров, Хогвартсов, Лукоморий, Каждый лично автор своих историй. В царстве прозы, од и стихотворений, Жизнь прекрасна! Нет никаких сомнений.
2023-02-07 13:13:50
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2156
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2749