По правую руку, как ангел хранитель
По правую руку, как ангел хранитель, Раскинулись горы - то Божья обитель. По левую – мыслям греховнейшим вторя, Затеяли шторм злые демоны моря. И бьётся душа в лихорадке озноба. То в ней доброта побеждает, то злоба. Душа от рожденья чиста, как молитва, Небес и земли зачинается битва. Лишь тот побеждает в неравном бою том, Кто жертвует бренным и зыбким уютом. Кто в мир удивлёнными смотрит глазами, И кто не ступает чужими следами. Таким приоткроется рай на Земле, И будет светло даже в сумрачной мгле. Им Бог улыбнётся от чувств изобилья, И выдаст им новые, крепкие крылья.
2023-01-25 21:05:37
1
0
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
3264
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12065