Дрейфують за вікнами в небі гойдаючись зорі
Андрій Лаврик
Дрейфують за вікнами в небі гойдаючись зорі, Мов крихітні човники в морока чорному морі. Під ними - китами ледачими - деінде хмари: Прозорі фантоми, химерні магічні примари. І навіть собаки не вештаються нашим містом, Творець всього сущого в тиші працює над змістом. У кожного з нас власний жанр у тій книзі буття: Є вірш, є роман, анекдот, кримінальна стаття. І ось, коли північ руйнує минуле дощенту, Фільмує майбутнє із темряви нас по фрагменту. Мелодію пристрасті ставимо на повтор ми - Душа вирушає в мандрівку з кохання платформи. Досліджує місячне сяйво периметр кімнатки: Твою тонку шию, і плечі, і гострі лопатки. Вже збуджене серце захоплено б’є на сполох! Уміння любити – найкращий у світі психолог. Спитайте поетів, коханців, художників, бардів: Світ двох завжди більший, ніш всесвіт семи мільярдів.
2023-02-07 07:35:18
2
0
Інші вірші поета
ЗБЕРЕЖИ НАШI СНИ ЛЮДИ, ТОЛПЫ, СЛОВА, МАШИНЫ Срочно дайте ей чёрную кошку! Печать годов на любом человеке
Інші поети
Ava Brown
@avaontiana08
Воланд Дарсі
@nikita_rastorguev
Ruslana
@rock_ksolana
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5000
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4259