Поцелуи спугнули сон
Поцелуи спугнули сон. Утро. Кофе. Машины проснулись. Продевает октябрь-пижон В свитер осени руки улиц. Летописцем минувших дней В город мой просочился туман - Обезличивая людей, Закрывая глазницы домам. То не листья шуршат под ногой – То вчерашнего лета хруст. Что у нас впереди с тобой? Буйство красок, палитра чувств. Всё былое забудь – обман. Душам нужен иной закал. Этой осенью нас туман В старом скверике обвенчал.
2023-01-26 19:21:01
1
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1877
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12367