Поцелуи спугнули сон
Андрій Лаврик
Поцелуи спугнули сон. Утро. Кофе. Машины проснулись. Продевает октябрь-пижон В свитер осени руки улиц. Летописцем минувших дней В город мой просочился туман - Обезличивая людей, Закрывая глазницы домам. То не листья шуршат под ногой – То вчерашнего лета хруст. Что у нас впереди с тобой? Буйство красок, палитра чувств. Всё былое забудь – обман. Душам нужен иной закал. Этой осенью нас туман В старом скверике обвенчал.
2023-01-26 19:21:01
1
0
Інші вірші поета
ВОНА ГОВОРИТЬ ЗИМНЯЯ ПРОГУЛКА Над вечным покоем И НИКТО НИКОГДА У МЕНЯ ТЕБЯ НЕ ОТНИМЕТ
Інші поети
Upavshii_Zakat
@Upavshii_Zakat
Remezan Mametgurbanow
@remezan_mametgurbanow
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8282
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9601