А знаешь, я устал себя жалеть
А знаешь, я устал себя жалеть. Рыдать, как безутешный арестант. Ты жизнь, что мною пройдена на треть, Из камня превратила в бриллиант. Судьба нам развела в груди пожар, За нами выбор – тлеть или сгорать. Как ни крути, любовь – небесный дар. А дар небес опасно отвергать. Такая страсть возможна раз за жизнь. И то бывает, знаешь, не у всех. Чем горько плакать – лучше улыбнись. Любовь – она чиста, как Божий смех. Не знаю, что нам завтра принесёт. Дверь во вчера уже закрыта на засов. Пусть я простой влюблённый идиот, Но я счастливее всех в мире мудрецов.
2023-02-02 19:31:14
1
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
2127
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2672