ВАМПІР

Андрій Лаврик

(18+)
Лемент сторічь став схожим на луну. Пливуть зірки, неначе знаки розділові. Я вдень лягаю спати у труну І прокидаюся на поклик спраги крові. Вночі я вилітаю кажаном, Як вправний злодій проникаю у кватирку. І доки спиш солодким тихим сном, На шиї іклами лишаю свою бирку. Годинник меле час – мов дивний млин. По колу рухаються стрілки жорновами. Кров на губах гірчить – немов полин. Це полювання я так влучно зву жнивами. Виходить я – всього лише жнивар Навік приречений над жертвою тремтіти. Й самі ви один одному – товар. Як не цурайся, тої правди ніде діти.

2023-02-09 16:22:04

Інші вірші поета

ГАРРИ ГУДИНИ ОТ ЧЕГО-ТО НАСТРОЕНЬЕ СКВЕРНОЕ ТОПОНИМЫ ЛИРИЧЕСКАЯ ЭЛЕГИЯ

Інші поети

Кохана

@kohana

Саша Оліферук

@oliferukmusic

Rodrigo Crespo

@rodrigo_crespo

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

1608

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11556