ШКЕРЕБЕРТЬ
Відсутність надії завжди ототожнює смерть. Заплющуєш очі, - із темряви лізуть флешбеки. Життя - як автівка зі скелі - летить шкереберть. Й втрачаєш свідомість від смутку, чи може від спеки? Уважно пильнуєш, відчувши риторику тіла. У полум’ї горя втрачаєш нервові клітини. Зрікаєшся неба, навічно зрізаючи крила, Пірнаєш у море брудної, сумної рутини. І що тобі з того, що завтра продовжиться плин Буденних подій та нудних пересічних історій. Яка вже різниця, чи змеле тебе долі млин, Чи в попіл ці дні перетворить часу крематорій. Всі мрії про краще – лише жалюгідні дурниці. Один хибний крок повертає в реальність із казки. Ми граємо в шахи з коханням, й на цій шахівниці Уже не уникнути нам нищівної поразки.
2023-02-04 12:15:40
2
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5165
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2539