ШКЕРЕБЕРТЬ
Андрій Лаврик
Відсутність надії завжди ототожнює смерть. Заплющуєш очі, - із темряви лізуть флешбеки. Життя - як автівка зі скелі - летить шкереберть. Й втрачаєш свідомість від смутку, чи може від спеки? Уважно пильнуєш, відчувши риторику тіла. У полум’ї горя втрачаєш нервові клітини. Зрікаєшся неба, навічно зрізаючи крила, Пірнаєш у море брудної, сумної рутини. І що тобі з того, що завтра продовжиться плин Буденних подій та нудних пересічних історій. Яка вже різниця, чи змеле тебе долі млин, Чи в попіл ці дні перетворить часу крематорій. Всі мрії про краще – лише жалюгідні дурниці. Один хибний крок повертає в реальність із казки. Ми граємо в шахи з коханням, й на цій шахівниці Уже не уникнути нам нищівної поразки.
2023-02-04 12:15:40
2
0
Інші вірші поета
Теперь могу судить о чувствах птиц Говоришь с хрипотцою. Слегка простужена ВОНА IДЕАЛЬНА, МОВ ВАЛЬСИ ШОПЕНА Всё это странная, пошлая мистика
Інші поети
Emily Prime
@Emily_Prime
Діана
@RusalDi
Runke Túr
@Runketur
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2412
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2598