ШКЕРЕБЕРТЬ
Відсутність надії завжди ототожнює смерть. Заплющуєш очі, - із темряви лізуть флешбеки. Життя - як автівка зі скелі - летить шкереберть. Й втрачаєш свідомість від смутку, чи може від спеки? Уважно пильнуєш, відчувши риторику тіла. У полум’ї горя втрачаєш нервові клітини. Зрікаєшся неба, навічно зрізаючи крила, Пірнаєш у море брудної, сумної рутини. І що тобі з того, що завтра продовжиться плин Буденних подій та нудних пересічних історій. Яка вже різниця, чи змеле тебе долі млин, Чи в попіл ці дні перетворить часу крематорій. Всі мрії про краще – лише жалюгідні дурниці. Один хибний крок повертає в реальність із казки. Ми граємо в шахи з коханням, й на цій шахівниці Уже не уникнути нам нищівної поразки.
2023-02-04 12:15:40
2
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
9689
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524