Шрапнель из слов твоих 20-го калибра
Андрій Лаврик
Шрапнель из слов твоих 20-го калибра Рвёт мою душу на куски картечью. Ты – героиня этого верлибра. Хоть так тебя в себе увековечу. Хоть так тебя судьбе своей присвою, Пусть жадность и считается пороком. От боли в тишине уже не вою. Я подчинился мыслям о далёком. Далёком мире вездесущих духов, Где мы незримы, словно приведенья. Где тонкие многоголосья слухов Легко перерастают в откровенья. Где мы живём, не ведая эпохи, Где каждый сам перед собой в ответе. А здесь мы клоуны, шуты и скоморохи На этой бьющейся в агонии планете.
2023-01-25 08:10:45
1
0
Інші вірші поета
САМОТА НОЛЬ ПО ЦЕЛЬСИЮ, ЛУЖИЦА У МЕТРО Грешный ангел сидел за столом в захудалом трактире Это может закончиться плохо
Інші поети
Creatore di poesie
@Creatoredipoesie
Asker Nerys
@Asker_Nerys
Krishna
@Krishna
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12012
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5451