Автобус стремительно следовал на Восток
Автобус стремительно следовал на Восток, Я взглядом целил в луну, как в мишень для дартса. Реальность терялась в нелепой петле дорог, Ровнее которых даже поверхность Марса. Колёса лениво мотали километраж, И ночь растворяла сладость твоих объятий. Лишь памяти призрак витал надо мной, как страж, Проклятье любви – сильнейшее из проклятий. В приёмнике пел какой-то кастрат фальцетом, Басил в наушниках Армстронг – нелепый синтез. И мне б наслаждаться страстью, любовью, летом. Что ж тянет так спрятаться - как таракан - под плинтус? Припомнил, как ты ромашку вплетала в прядь, А я таскал утром печенье к имбирному чаю. Вот ты обо мне перестала совсем вспоминать, А я по тебе теперь за двоих скучаю.
2023-01-30 05:46:32
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2222
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3299