У персонального рая диагональ 19 дюймов
У персонального рая диагональ 19 дюймов, А также игриво мигающий нам модем. И вся эта броская и виртуальная уйма Тебя замыкает в тисках электрических клемм. Масштаб эпидемии этой глобален, как сеть, - (Ассоциация с рыболовецкой снастью). Надо ж так было по тюрьмам людей запереть, Чтоб каждый сидел и дивился нежданному счастью. Трудоспособность стремится к нулю? Не диво. Глянь в «обновленья», там ждёт тебя новый прикол. Скоро доступной станет закачка пива С торрентов через карт-ридер - на письменный стол. Сухая сетчатка глаз, окоченевший ужин – Без отпечатков наших на нём зубов. Инстинкт выживанья слабей, чем инет. К тому же Нас кормит бинар по капельнице проводов. От невозможности выйти в «online» ломка - Кликом одним симптомы убрал, хворая. Реальности нашей надломлена тонкая кромка. Мир выключается, словно экран затухая.
2023-01-26 19:54:32
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12177
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5643