Сквозь тернии
Запряжена луна в ночную колесницу, Подарят скоро сны своё забвение. Листает память за страницею страницу - Там многое достойно сожаления, Но лишь любовь, как поднебесный мост, Наш мир ведёт сквозь тернии до звёзд. Ютятся мысли в закоулках дней прошедших, В чертогах разума тесниться им не лень. И миллион следов, меня сюда приведших, Опять блуждают средь полей и деревень. Но лишь любовь, как поднебесный мост, Наш мир ведёт сквозь тернии до звёзд. Я жаждал жизнь переиначить под себя, и Колебля воздух вздорным красноречием, Не мог взять в толк, что все на свете негодяи Болтливы, и что пишет дьявол речи им. Но лишь любовь, как поднебесный мост, Наш мир ведёт сквозь тернии до звёзд. Ах, сколько драм мы с вами всуе лицезрели, Видать, таков завет Небесного Отца, Не ведают, пред кем распахивают двери Хранилища неизречённых чувств – сердца. Но лишь любовь, как поднебесный мост, Наш мир ведёт сквозь тернии до звёзд.
2023-02-10 11:44:06
1
0
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
7159
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
9546