Сквозь тернии
Запряжена луна в ночную колесницу, Подарят скоро сны своё забвение. Листает память за страницею страницу - Там многое достойно сожаления, Но лишь любовь, как поднебесный мост, Наш мир ведёт сквозь тернии до звёзд. Ютятся мысли в закоулках дней прошедших, В чертогах разума тесниться им не лень. И миллион следов, меня сюда приведших, Опять блуждают средь полей и деревень. Но лишь любовь, как поднебесный мост, Наш мир ведёт сквозь тернии до звёзд. Я жаждал жизнь переиначить под себя, и Колебля воздух вздорным красноречием, Не мог взять в толк, что все на свете негодяи Болтливы, и что пишет дьявол речи им. Но лишь любовь, как поднебесный мост, Наш мир ведёт сквозь тернии до звёзд. Ах, сколько драм мы с вами всуе лицезрели, Видать, таков завет Небесного Отца, Не ведают, пред кем распахивают двери Хранилища неизречённых чувств – сердца. Но лишь любовь, как поднебесный мост, Наш мир ведёт сквозь тернии до звёзд.
2023-02-10 11:44:06
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4515
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4635