СМАЙЛИК
Андрій Лаврик
(18+)
Вночі вона тремтить в гарячій ванні, В надії серце, мовби кригу, розтопити. В депо вже йдуть тролейбуси останні, Хтось там везе своїй коханій пишні квіти. Дим сигарет малює птаху сизокрилу, Й втікає у вікно. На серці дивний скрегіт. А лють, по силі в кілька тон тротилу, У неї переходить в лячний регіт. Відлуння у оселі, що пустує, Не тільки в слів, а навіть у думок. Хай хтось як біль самотність утамує. Вона ж не гірша тих повій з журналу «Vogue»? Чому у них в житті одні десерти? Квиток. Мартіні. Перший клас. Прованс. Було б дотепно так шикарно вмерти – Це ніби долю «взути» в преферанс. Її життя – трьохкілобайтний файлик. Хех! Навіть нікого вказати в заповіті. Їй зранку жити, мов ходячий смайлик, Та бути найгарнішою у світі.
2023-01-29 07:16:24
1
0
Інші вірші поета
Сопливы и слезливы песнопения Грешный ангел сидел за столом в захудалом трактире Уходишь ты, а исчезаю я Лето стало небылицею
Інші поети
Black Hole
@Black_Hole
Наталія
@di_di_badabum
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11434
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2503