СПОКОЕН, КАК СЭР ИЗ АНГЛИИ Я
Андрій Лаврик
Спокоен, как сэр из Англии я. Смотрю на мир тихо и строго. Ты живёшь по законам Евангелия, А во мне слишком мало Бога. Днём разлуки разодран на части я. Одиночество – злой душегуб. Для меня нет святее причастия, Чем касанье твоих грешных губ. Не избавлюсь теперь от тоски я, Словно колокол: звонок, но пуст. Не по мне зазвучит литургия В светлом храме взаимных чувств. Словно сердца хмельной эликсир, Предо мною ложится дорога. Я безумно влюблён в этот мир! Значит Бога во мне слишком много.
2023-01-22 10:22:52
1
0
Інші вірші поета
ПИСЬМО ДЕДУ МОРОЗУ НАМ ВСЕМ КОГДА-ТО БЫЛО ВОСЕМЬ ЛЕТ... РОМАНС SOS
Інші поети
BON BON
@bon_bon_c0xu
Love Match
@Sweetlilth
Colorless
@Colorless
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4926
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12541