СУДЬБА
Он словно был амбассадором грусти, Послом печали, брендом скуки и тоски. Всю свою жизнь он прОжил в захолустье, Ворчал и долго по утрам искал носки. Как крест неся горюющую миссию, Средь нытиков он точно был бы вождь. Если боялся ливня он на лысину, То тут же начинался сильный дождь. В очередях брюзжал и огрызался, Бросался на людей как будто пёс. Однажды даже укусить пытался Соседа - еле ноги тот унёс. Проклятья власти слал за жизнь в разрухе, И голос был гнусав, к тому ж скрипуч. А от его гримасы дохли мухи, И солнце пряталось в густые брови туч. ******* ************ ************ ************ Он улыбался людям без причины, И находил в приметах добрый знак. Он праздник жизни делал из рутины, Кормил бродячих кошек и собак. Он скуку конвертировал в терпение, Перед проблемами совсем не падал ниц. Он мог застыть и просто слушать пение Весёлых, беззаботных певчих птиц. Он наслаждался результатом добрых дел, Отдать готов был всё, хоть до рубахи. Обидчиков он искренне жалел: «Видать, беда стряслась у бедолахи.» И каждый миг лишь радости сулил, Семь дней в неделе было для открытий. Он был любим и нежно сам любил, Беспечной лодкой плыл в реке событий. ******* ************ ************ ************ Раз херувим, чьи помыслы чисты, Спросил, завидев Бога в райских кУщах: «Кого из всех творений любишь ты Сильнее прочих на Земле живущих?» Бог счёл загадку лёгкой и забавною: «Как можно разделить своих детей? Люблю всех там живущих силой равною, Достоин каждый милости моей.» Тогда нахмурился архангел Гавриил: «Скажи, коль жажду любопытства утоляешь, Если никто тебе не мерзок и не мил, Как меж людьми судьбу распределяешь?» «Кому-то рожу злобой исковеркало, Счастливо миру улыбается другой. Я просто перед каждым ставлю зеркало, Что отразится – то зову его судьбой.»
2023-02-04 21:05:15
1
0
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9601
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1410