СВЯТО ХАНАМІ В УЖГОРОДІ
(18+)
Якою б ніч не огортала пітьмою, Який би біль не лихоманив планету, Весна врочистою крокує ходою. В природи завжди привід є для бенкету. Ось кволий стогін наших стомлених душ Лунає піснею під музику келихів. Цвітіння сакури над річкою Уж – Ніби мільйон рожевих метеликів. Сьогодні доля до поета ласкава, І огортає ніжно щастя п’янке. Місцева гейша на ім’я Мирослава Мені вже вкотре підливає саке. І відчуваю в її посмішці – здобич я. У скронях пристрасть стукотить барабанами. Брати її – два самураї з Дрогобича – Мене пронизують очима-катанами. Від її голосу мурахи по шкірі, А володіння нею вАртує страти. Кажу я: «Хочеш, сам зроблю харакірі? Щоб кімоно цієї ночі зняла ти.» Вона сміється: «Чи тобі невтямки? Задля кохання ж бо живуть. Не вмирають." Її вуста – мов сакури пелюсткИ - В промінні сонця опівденного сяють. Це все скінчиться, хай йому грець, І відцвітуть чарівні ті квіти. Ти лиш дозволь по волі наших сердець Плин часу зараз назавжди зупинити. Скільки нахабства у цих юних очах! Непересічної якоїсь величності. Все неодмінно повертається в прах. Та ти мить щастя мусиш вкрасти у вічності. * Ханамі (花 見, "перегляд квітів") - традиційний японський звичай насолоджуватися тимчасовою красою квітів. Стоїть в одному ряду з традиційним святом милування листям клена і споглядання повного місяця.
2023-01-22 09:59:15
1
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3649
La lune
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1445