ЖУРБА ОСIННЯ - НЕМОВ ДЕЛIРIЙ

Андрій Лаврик

Журба осіння – немов делірій, Хоча й без участі алкоголю. Думок лелеки летять у вирій, У теплу пам'ять на крилах болю. Із хмар, мов злива, проллється відчай, Ти спробуй, витримай ті тортури. Той сум - прискіпливий, наче слідчий Із обласної прокуратури. Уже жовтнева та самота Серця жбурля у німе багаття. Тепер я знаю – ти саме та, Чиє ім’я – наче з вуст прокляття. Несу твій образ – немовби хрест. Тебе окутую барвінково. Моя Голгофа, мій Еверест, Моє предсмертне останнє слово.

2023-01-31 21:27:24

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Мартин ІДЕН

Знайоме почуття!

Відповісти

2023-01-31 22:09:27

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5481

Тарантела (Вибір Редакції)

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽

43

33

8906