ТОТ, КТО СТОЯЛ НА ВЁРСТКЕ ЗЕМНЫХ НАШИХ СУДЕБ ...
Тот, кто стоял на вёрстке земных наших судеб, Когда издавалась глава моего бытия, - Был разгильдяй: то запьёт, то о смысле забудет. Иначе ведь то, что творится, понять и нельзя. Он не фанат был отладки печатного пресса. Нимб его тускл был как в сумерках свет ближних фар. Только я знаю и верю – не без интереса Бог пролистает и жизни моей экземпляр. Сам я строитель жутчайших своих темниц. Нар – тех, с которых не видно и звёздных искринок. То, что задумано было романом на тыщу страниц, Стало брошюрою из чёрно-белых картинок. Может быть даже подарок, а вовсе не кара Этот из глав, строк, абзацев бардак. Мне бы с тем самым верстальщиком выпить нектара И, захмелевши, как друга спросить: «Что ж ты так?»
2023-01-22 11:48:36
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12177
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9046