ТОТ, КТО СТОЯЛ НА ВЁРСТКЕ ЗЕМНЫХ НАШИХ СУДЕБ ...
Тот, кто стоял на вёрстке земных наших судеб, Когда издавалась глава моего бытия, - Был разгильдяй: то запьёт, то о смысле забудет. Иначе ведь то, что творится, понять и нельзя. Он не фанат был отладки печатного пресса. Нимб его тускл был как в сумерках свет ближних фар. Только я знаю и верю – не без интереса Бог пролистает и жизни моей экземпляр. Сам я строитель жутчайших своих темниц. Нар – тех, с которых не видно и звёздных искринок. То, что задумано было романом на тыщу страниц, Стало брошюрою из чёрно-белых картинок. Может быть даже подарок, а вовсе не кара Этот из глав, строк, абзацев бардак. Мне бы с тем самым верстальщиком выпить нектара И, захмелевши, как друга спросить: «Что ж ты так?»
2023-01-22 11:48:36
1
0
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2567
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10796