ТОТ, КТО СТОЯЛ НА ВЁРСТКЕ ЗЕМНЫХ НАШИХ СУДЕБ ...
Тот, кто стоял на вёрстке земных наших судеб, Когда издавалась глава моего бытия, - Был разгильдяй: то запьёт, то о смысле забудет. Иначе ведь то, что творится, понять и нельзя. Он не фанат был отладки печатного пресса. Нимб его тускл был как в сумерках свет ближних фар. Только я знаю и верю – не без интереса Бог пролистает и жизни моей экземпляр. Сам я строитель жутчайших своих темниц. Нар – тех, с которых не видно и звёздных искринок. То, что задумано было романом на тыщу страниц, Стало брошюрою из чёрно-белых картинок. Может быть даже подарок, а вовсе не кара Этот из глав, строк, абзацев бардак. Мне бы с тем самым верстальщиком выпить нектара И, захмелевши, как друга спросить: «Что ж ты так?»
2023-01-22 11:48:36
1
0
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14340
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1750