Посвяти мне пьесу
Рифмой на пепле сожжённых писем, Сердцем, стучащим – как нежить с могил. Пьесу слагаю любимой актрисе Кровью венозных вязких чернил. Маюсь душою от этих визитов, - От фальши улыбок, наигранных поз. Жмурюсь в нахальном свете софитов С дежурным букетом коралловых роз. Лопнули струны! Иссякли нервы! Не поцелуй, а укус – наш пароль. О! Ты сегодня вновь в роли стервы?!? Стало казаться, что это не роль. Лживость объятий подобна бесу. Страсть выбивает земную твердь. Шепчешь сквозь стон: «Посвяти мне пьесу. Обожестви меня. Обессмерть.»
2023-02-09 14:11:06
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8041