Увы, объятья наши кратки
Андрій Лаврик
Увы, объятья наши кратки. И душу вновь грызёт печаль. Лишь дождь морзянкой по брусчатке: «Прощай. Прощай. Прощай. Прощай.» Деревья зеленью одеты. С кем обрету я свой покой? Лишь ветер знает все ответы: «С тобой. С тобой. С тобой. С тобой.» Вокзал. Собак бродячих свора. Я уезжаю. Чаще снись. И монотонный шум мотора: «Вернись. Вернись. Вернись. Вернись.» В окне твой город мерно тает. В себе сомненья истреблю. Ведь сердце вторя сообщает: «Люблю. Люблю. Люблю. Люблю.»
2023-02-08 09:54:47
1
0
Інші вірші поета
ЭЛЕКТРИЧЕСТВО Я помню полумрак вокзала Берёзы зажглись, как спички Уходишь ты, а исчезаю я
Інші поети
Time_Fune
@Time_Fune
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16698
Я граю лише уві снах...
Nadine Tikhonovitch
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5767