ЦЕЙТНОТ
В их мире у каждого второго нужно отбирать шнурки, А у каждого первого – колющие предметы. На их планете конфеты горьки, Зато нереально сладкие сигареты. У них короткие в трубке гудки На все вопросы служат ответом. Они милые, наивные дураки, Невыносимо счастливые при всём при этом. ***** ***** ***** ***** ***** ***** ***** Вовек не сыскать занятия бесполезней - Стоять в нерешительной дрожи у райских врат. Любовь - панацея от всех на земле болезней, Она же дурманит сознанье, как мощный яд. Так может к чертям вычислительные процессы? В душе покопайся и выбрось ненужный хлам. Здесь каждая пятая "пишет" себя в принцессы, Здесь каждый второй напивается по вечерам. Порою стоишь, как витязь на перепутье, Где люди на плечи себе водружают кресты. И страшно бывает до лютой, смертельной жути, Что вся эта ширма реальней, чем я и ты. Ныряй беззаботно в блаженную чувств пучину, Отыщешь лишь славу предателя, иноверца. У нас ведь талант - всегда находить причину Не следовать зову премудрого нашего сердца. Покуда ещё нас носит земная твердь, Мгновенья любви богами благословенны. Меняется всё. Постоянство зовётся - смерть. Тогда почему нас так сильно страшат перемены? Штампует конвеер изделия по шаблону, А мельница общества личность стирает в пыль. Раз ты не подходишь стандартному их канону - Тебя перемелют и выбросят после в утиль. Это стадное блеянье с обществом в унисон Называют здесь музыкой. Пляшем, марионетки! Поменяй годы жизни на тыщу, иль миллион, Чтобы в старости было на что покупать таблетки. Верховодят сейчас массовкой инстинкты племени, Все излатаны души – чтоб как-то прикрыть свой срам. Ну и что у нас есть, кроме нашей мечты и времени? Да и нужно ли больше для счастья земного нам? Утром в зеркало смотришься - хочется крикнуть: «Кто ты?!?» Или просто сказать: «Ну хватит уж ныть. Улыбнись!» Лишь в условиях этого грёбаного цейтнота Понимаешь, насколько по сути бесценна жизнь.
2023-01-31 05:35:36
1
0
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1643
Недоречне (UA)
жодної коми читай як хочеш бо мені байдуже я поет *** я поет тож спалюй все що було до мене минуле — нікчемне бо не існує я поет головний поціновувач твоїх забаганок пізнаю тебе і настане ранок коли ти більше не знайдеш ні мене ні моїх речей я поет тож закохаюсь у самий недоречний час з'явлюсь на твоєму порозі, увімкну джаз і спробую залікувати усі твої рани внутрішні відкриті або навіть рвані а потім просто видалюсь геть бо так хочеш ти я поет тому в мене жодної причини запам'ятовувати якісь адреса там де я був — мене не знайти хіба ж то не у тому краса? тому ми ніколи не програємо це знову я поет тож запитаю тебе про улюблену каву останню прочитану книжку і від чого у тебе безсоння я поет тож можеш відкрито про усі емоційні безодні я поет обожнювач невиконанних клятв що випливають у безмовні драми де слова вже до чорта до рами але потім відбиваються у твоїй голові голосами і не дають спокою я поет тож жонглюю цими дарами може маю талант від народження а може пишу від суму ночами я поет тож наповнюйся моїми речами поглинай мої всесвіти сьогодні за дешево а може і даром проти не буду я поет тож з головою пірнаю у смуток рахую зірки поки ти рахуєш добуток і відчуваю себе трохи інакшим от і все я знаю що ніхто нікого вже не спасе я поет тож ігнорую усі застереження пропускаю крізь себе всі твої твердження не замислюючись чи є в них хоч крихти правди бо я маю себе мені потрібно мати я поет що ніколи не підвладний течіі бо нічий ігнорую навіть свою самобутність бо вона маленький ручій і взагалі — вода повірю у щось — прийде біда я поет тож хочу — не ставлю коми а хочу — увійду у кому в надії зануритись у інші світи якщо загубиш мене то просто зітри із себе бо десь там мені краще я поет тож іноді благаю вимкнути сонце щоб настіж відкрити віконце і насолоджуватись темрявою зовні і у середині себе не хочу нічого світлого відійди від мене я поет тож насолоджуйся мною поки я поруч поки мені є що тобі розповісти бо я прокинусь і захочу залишити все без єдиної вісті я поет з вічно холодними блідими руками цілую тебе своїми губами с присмаком відчаю і зеленого чаю я поет я ніколи не закінчую тому не програю ні тобі ні життю я поет тож зривай з мене одяг але ніколи не побачиш роздягнутим в мене є шкіра та купа дивних сенсів що дуже стягують та з яких я не можу вирватись ти не допоможеш я поет з дуже поганим кровообігом та в цілому з втомленим виглядом можеш слухати мене або ні: мені все одно не стати прикладом у поезії хоча марную на це вже не перше життя і вічно забуваю на чому я зупинився і чому не зупинилося серцебиття але все одно продовжу розкидувати тут занадто недоречні речі ... тому нагадай я вже казав тобі, що я поет, до речі?
46
5
1251