ЦЕЙТНОТ
В их мире у каждого второго нужно отбирать шнурки, А у каждого первого – колющие предметы. На их планете конфеты горьки, Зато нереально сладкие сигареты. У них короткие в трубке гудки На все вопросы служат ответом. Они милые, наивные дураки, Невыносимо счастливые при всём при этом. ***** ***** ***** ***** ***** ***** ***** Вовек не сыскать занятия бесполезней - Стоять в нерешительной дрожи у райских врат. Любовь - панацея от всех на земле болезней, Она же дурманит сознанье, как мощный яд. Так может к чертям вычислительные процессы? В душе покопайся и выбрось ненужный хлам. Здесь каждая пятая "пишет" себя в принцессы, Здесь каждый второй напивается по вечерам. Порою стоишь, как витязь на перепутье, Где люди на плечи себе водружают кресты. И страшно бывает до лютой, смертельной жути, Что вся эта ширма реальней, чем я и ты. Ныряй беззаботно в блаженную чувств пучину, Отыщешь лишь славу предателя, иноверца. У нас ведь талант - всегда находить причину Не следовать зову премудрого нашего сердца. Покуда ещё нас носит земная твердь, Мгновенья любви богами благословенны. Меняется всё. Постоянство зовётся - смерть. Тогда почему нас так сильно страшат перемены? Штампует конвеер изделия по шаблону, А мельница общества личность стирает в пыль. Раз ты не подходишь стандартному их канону - Тебя перемелют и выбросят после в утиль. Это стадное блеянье с обществом в унисон Называют здесь музыкой. Пляшем, марионетки! Поменяй годы жизни на тыщу, иль миллион, Чтобы в старости было на что покупать таблетки. Верховодят сейчас массовкой инстинкты племени, Все излатаны души – чтоб как-то прикрыть свой срам. Ну и что у нас есть, кроме нашей мечты и времени? Да и нужно ли больше для счастья земного нам? Утром в зеркало смотришься - хочется крикнуть: «Кто ты?!?» Или просто сказать: «Ну хватит уж ныть. Улыбнись!» Лишь в условиях этого грёбаного цейтнота Понимаешь, насколько по сути бесценна жизнь.
2023-01-31 05:35:36
1
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11991
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1898