ПОДАРИ МНЕ СВЕТ
Андрій Лаврик
В сонной вышине Звёзд далёких блик. В каждой тишине Спрятан чей-то крик. Грусть – как часовой - Над душой стоит. Громкий смех порой Тайну слёз хранит. Где-то в небе Бог Издаёт указ: «У всего свой срок, И всему свой час». Снова пуст бокал, Чист эмоций холст. Я любовь искал - Как улики Холмс. Я зажгу свечу, Подолью вина. Больше не ищу, Слишком ночь темна. Поутру опять Буду жить и петь. Ничего не ждать – Значит умереть. Допишу куплет, Прогоню сны прочь. Подари мне свет. Надоела ночь …
2023-02-02 11:55:13
1
0
Інші вірші поета
НАСТРІЙ ВРЕМЕНА Увижу скоро судеб дирижёра я Тремтять останні сонця промені
Інші поети
Ice Bear
@Tiana_VK
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11405
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1192