Вдоль дорог бегущих
Андрій Лаврик
Вдоль дорог бегущих, Где везде покосы. На полях цветущих Туман выпал в росы. Иней серебрится, И вокруг не звука. Там пролёг границей Горизонта купол. Может травы знают, Правду б мне сказали: Что же вызывает Дежавю печали? В душу грусть залезет, Всё в слепящем свете. Сердце снова грезит Об ушедшем лете.
2023-01-23 06:44:54
1
0
Інші вірші поета
ТОТ, КТО СТОЯЛ НА ВЁРСТКЕ ЗЕМНЫХ НАШИХ СУДЕБ ... Эффект «зловещей долины» LA FEMME FATALE Бахчисарай
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1565
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1271