Весной они пахали, сеяли
Весной они пахали, сеяли Пшеницу, кукурузу, рожь. В себя и в Бога свято верили, Брезгливо презирали ложь. Гордясь рабочими мозолями, Сидели за большим столом. А шрамы были лишь паролями, Их породнившими с Христом. Их тоже распинали, вешали, Стреляли в сердце, в спину нож Втыкали, величали грешными, И продавали ни за грош. Жизнь - как река - остудит водами Пожар времён. Развеет дым. Заколосится поле всходами Под небом вечно голубым.
2023-02-12 20:23:06
1
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9335
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2671