ВОНА ГОВОРИТЬ
(18+)
«Як набридне страждати, - говорить вона, -приходь. Знаєш, мовляв, всі інші – лиш пішаки. Полікуємо душу та нагодуємо плоть, А як захочеш – можем і навпаки. Тільки лиши десь колишніх стосунків хлам. Ну там спали, чи до мотлоху кинь у льох. Справа не в ревнощах, – каже, – ти знаєш сам. Просто набридло займатися цим утрьох. Від стріл Амура не має ніхто порятунку, Та лише бовдур не гоїтиме, а розчеше це. Бо результат передбачений, як розлад шлунку Після того біляша на вокзалі натщесерце.» Певно, колись правоту мудрих слів цих визнаю. Добре, що я кохати її не мушу. Всі запитання знімаються із білизною. Пустити у ліжко – не значить пустити у душу.
2023-01-20 20:52:31
1
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
2425
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1994