ВОНА ГОВОРИТЬ
Андрій Лаврик
(18+)
«Як набридне страждати, - говорить вона, -приходь. Знаєш, мовляв, всі інші – лиш пішаки. Полікуємо душу та нагодуємо плоть, А як захочеш – можем і навпаки. Тільки лиши десь колишніх стосунків хлам. Ну там спали, чи до мотлоху кинь у льох. Справа не в ревнощах, – каже, – ти знаєш сам. Просто набридло займатися цим утрьох. Від стріл Амура не має ніхто порятунку, Та лише бовдур не гоїтиме, а розчеше це. Бо результат передбачений, як розлад шлунку Після того біляша на вокзалі натщесерце.» Певно, колись правоту мудрих слів цих визнаю. Добре, що я кохати її не мушу. Всі запитання знімаються із білизною. Пустити у ліжко – не значить пустити у душу.
2023-01-20 20:52:31
1
0
Інші вірші поета
Я дойду до ручки. Допишу до точки. ВИБАЧ, МИЛА По ту сторону звездопада БРОДЯГА
Інші поети
Lone_Wolf
@Lone_Wolf
Merian Varner
@merian_varner
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11283
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1897