ВОНА ГОВОРИТЬ

Андрій Лаврик

(18+)
«Як набридне страждати, - говорить вона, -приходь. Знаєш, мовляв, всі інші – лиш пішаки. Полікуємо душу та нагодуємо плоть, А як захочеш – можем і навпаки. Тільки лиши десь колишніх стосунків хлам. Ну там спали, чи до мотлоху кинь у льох. Справа не в ревнощах, – каже, – ти знаєш сам. Просто набридло займатися цим утрьох. Від стріл Амура не має ніхто порятунку, Та лише бовдур не гоїтиме, а розчеше це. Бо результат передбачений, як розлад шлунку Після того біляша на вокзалі натщесерце.» Певно, колись правоту мудрих слів цих визнаю. Добре, що я кохати її не мушу. Всі запитання знімаються із білизною. Пустити у ліжко – не значить пустити у душу.

2023-01-20 20:52:31

Інші вірші поета

ПО ЕЁ КНИЖНОЙ ПОЛКЕ INFELICISSIMUM GENUS INFORTUNII EST FUISSE FELICEM Ранен, как и прежде COGITO ERGO SUM

Інші поети

آيڤي ൨

@AVi_demian

Mary Light

@Maria12

Miyako-san

@Sakura_san_

Схожі вірші

Всі

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

17041

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

2208