WELTSCHMERZ
Вокзал смердів зневірою, Та звідкись тхнуло кавою. З мурахами під шкірою Світанок плив державою. То тут, то там збиралися Безхатченки погрітися. Лякливо озиралися, - Ментам щоб не спалитися. Хапають недолугого, Бо їм же влада надана. Так, ніби ловлять другого Хусейна, чи Бен Ладена. Воюють з волоцюгами, Старими й божевільними. І рискають катюгами З обличчями дебільними. А він підсів без передмов. Був схожий на апостола. Та мудрість мав в очах, немов У пастора із костела. На кепці напис: «I am hot», Дитячий светр з бджілкою. Він видихнув амбре із нот Недопалків з горілкою. Промовив: «Бач, які дива? Життя – то акробатика. Із цирку виходи лиш два: Кохання та пиятика. Крутись як дзиґа, бачиш сам, А сенсу, брате, жодного. Блазнюй на втіху глядачам. Тримайсь на хвилі модного. А ЗМІ і телебачення У прагненні огидному Надати хочуть значення Дрібному й непотрібному. Не будуть серед сльоз і гроз Як у дитинстві зорі і Переїжджай з країни Оз, Та мешкай в лепрозорії. А як помреш, то родичі Твій спалять мотлох скринями, Розділять частку здобичі, Та не згадають імені. І от лежиш під «крєстіком», А при житті був «ноліком». Застряг у горлі честі ком І став я алкоголіком.» Лишив йому пару купюр - Щоб міг «підлікуватися». Та від думок, як від тортур, На час зумів сховатися. Із заснування Єрихону, Карфагену й Трої, Нема страшніш полону Скорботи світової. У вічність ранок відпливав. Постала проблематика: Під стук коліс я обирав: Кохання, чи пиятика? Weltschmerz (з німецького «Світова скорбота») - термін, введений німецьким письменником Жаном Полем, що означає почуття, які відчуваються якоюсь персоною, яка зрозуміла, що фізична реальність ніколи не зможе задовольнити потреби розуму цієї персони. Єрихон - найдавніше місто на Землі, перша згадка про яке відноситься до III тисячоліття до нашої ери, а сліди проживання перших поселенців відносять до дев'ятого тисячоліття до нашої ери.
2023-02-05 20:02:48
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мартин ІДЕН
Іронічно
Відповісти
2023-02-05 22:48:37
Подобається
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Написано з реаліями життя , чітко підмічені моменти і рима прям сходить на вустах . 🤔
Відповісти
2023-02-06 13:25:30
Подобається
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2214
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11991