Бесповоротно мир сошёл с ума!
Бесповоротно мир сошёл с ума! Что можем сделать? Только констатировать. Все страны – сумасшедшие дома - Мир рушится, а им бы лишь вальсировать. Июль свой пыл взвинтил под сорок пять, Вода - по курсу золота в ларёчках. И Бог, кажись, решился нас карать: Запечь в телесных тюрьмах-одиночках. Здесь каждый выжат, точно курага, И до изнеможенья обезвожен, А солнце ржёт, как старая карга, И пыльный воздух жаждой потревожен. Наутро разметёт по автострадам Обрывки запоздалых новостей. Напрасно нас пугали жарким адом, У нас тут лето точно потеплей.
2023-01-26 13:57:31
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Євгеній Назаренко
Непоганий вірш. Є цікаві метафори і порівняння, але є і штампи. В цілому непогана робота
Відповісти
2023-01-26 16:11:56
Подобається
Схожі вірші
Всі
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
87
4
9039
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
4996