КЛАДБИЩЕ НАДЕЖД
Зачем не спишь, душа, в кромешной злой ночИ? Мы с разумом в ладу. А ты, душа, - предатель. И память тут как тут. Прошу тебя, молчи!!! Безжалостный палач, мой гневный истязатель. И вновь влечёт в пристанище химер. Из царства снов - в забытых дней обитель. Во мне живёт свирепый бультерьер. Жрёт изнутри - жестокий потрошитель. В оковы тьмы закованы дома. В них видят сны – умильны и блаженны. У каждого внутри своя тюрьма. И кладбище надежд, что сокровенны. И вот бреду вдоль брошенных могил, Подвластен колдовскому жесту тени я. Я возвращаюсь к тем мечтам, что сам убил, - Словно злодей на место преступления.
2023-01-20 08:47:20
1
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4530
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5504