Я, казалось, зарёкся
Андрій Лаврик
Я, казалось, зарёкся писать о любви, Стал важнее рассудок и полный желудок. Ты, жестокое сердце, мне жизнь не трави, Пробуждая в душе аромат незабудок. Чувств огонь размягчает нас всех, словно воск, Вот уже мы горим, а хотели согреться. В море жизни штурвалом назначил я мозг, А ты только насос – неразумное сердце.
2023-02-11 14:54:00
1
0
Інші вірші поета
БЕССОННИЦА Світанок розпалив мільйон багать VER EX ANNO TOLLERE Душе любить не запретишь
Інші поети
Mark Fortis
@Mark_Fortis
نَـالا
@samaa7attem
Схожі вірші
Всі
Минутой мечтания :)
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .
40
11
1575
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4024