Я, казалось, зарёкся
Я, казалось, зарёкся писать о любви, Стал важнее рассудок и полный желудок. Ты, жестокое сердце, мне жизнь не трави, Пробуждая в душе аромат незабудок. Чувств огонь размягчает нас всех, словно воск, Вот уже мы горим, а хотели согреться. В море жизни штурвалом назначил я мозг, А ты только насос – неразумное сердце.
2023-02-11 14:54:00
1
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4454
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13020