ЗАГРАВА
Андрій Лаврик
Мабуть, задумано так Всевишнім - Знову, нового циклу заради, Минуле тане снігом торішнім, Та утікає вздовж автостради. Іще не гріє сонце ледаще, Та вже Землею весна крокує. Нам залишається віра в краще, А ще любов - що нам біль тамує. Глузливо виє потужній вітер! Із ним блукаю поміж дерев я. Ось так згубив – серед слів та літер - Мрію свою просто так - знічев'я. Для нас зневіра - то звична справа. В пітьмі всі душі в’януть, мов квіти. Ти бачиш? В вдалечині заграва. Це Бог продовжує нас любити.
2023-02-11 07:16:38
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Чудово!
Відповісти
2023-02-11 12:39:38
Подобається
Інші вірші поета
Что делать теперь? Хоть скули Уроки Ты – одна из тех самых рифм Подаруй нам, Боже, світлого янгола навесні
Інші поети
Ms. Nothing
@ms_nothing
Rawan
@Rawan_1412
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
17554
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5936