ЗАГРАВА
Андрій Лаврик
Мабуть, задумано так Всевишнім - Знову, нового циклу заради, Минуле тане снігом торішнім, Та утікає вздовж автостради. Іще не гріє сонце ледаще, Та вже Землею весна крокує. Нам залишається віра в краще, А ще любов - що нам біль тамує. Глузливо виє потужній вітер! Із ним блукаю поміж дерев я. Ось так згубив – серед слів та літер - Мрію свою просто так - знічев'я. Для нас зневіра - то звична справа. В пітьмі всі душі в’януть, мов квіти. Ти бачиш? В вдалечині заграва. Це Бог продовжує нас любити.
2023-02-11 07:16:38
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Мартин ІДЕН
Чудово!
Відповісти
2023-02-11 12:39:38
Подобається
Інші вірші поета
Кофе из «Старбакса» за 120 крон По звёздной глади Всем святым за тебя молюсь Отель
Інші поети
PBongPal PAC
@pbongpal_pac
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12160
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3557