В ГОРИЗОНТ УПЁРЛИСЬ РЕЛЬСЫ
Андрій Лаврик
В горизонт упёрлись рельсы, От вокзала грустью веет. В небе горным эдельвейсом Облачный рассвет белеет. Кипарис. Крыльцо. Тюльпаны. Запах кофе из ларёчка. Между нами чемоданы. Значит, порознь. Значит, точка. Может, город правду знает? Очень скоро он проснётся. Виноват – кто уезжает? Или тот, кто остаётся? Дома воплем запоздалым Грусть в душе порвёт все струны. Я готов бежать по шпалам И читать их, словно руны.
2023-01-17 18:35:37
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Мартин ІДЕН
Круто?
Відповісти
2023-01-17 18:48:08
Подобається
Мартин ІДЕН
Круто!
Відповісти
2023-01-17 18:48:30
Подобається
Інші вірші поета
ПАЛОМНИК ВЕСЕННИЙ ДОЖДЬ Ранен, как и прежде ERGO SUM
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2185
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5284