Червоне і чорне
Rin Ottobre
Червоний - любов, А чорний - розлука. Не треба розмов. Зігрій мої руки. Червоний - це мить, А чорний - це сльози. І щастя вже спить Десь напівдорозі. Червоний - це мак На чорному небі. Шукаю я знак, Як жити без тебе. Червоне вино Пили ми з тобою. Було це давно, Напевно, весною. Розходитись час. Нас ніч розділяє. А місяць погас. Ще й холод доймає. Червоний - для нас, А чорний - розлука. В останній лиш раз Зігрій мої руки.
2020-03-28 23:12:26
9
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Asteriya
Гарно (♡ω♡ ) ~♪❤
Відповісти
2020-03-29 06:57:06
1
Інші вірші поета
Ця ніч - медова... Я за ним, я за нею Вогонь серед степу... Нічого свого вже нема...
Інші поети
Uina Ku
@mayor_hija
Pirania Artist
@Pirania_Artist
Doesnt Matter
@Doesntmatter
Схожі вірші
Всі
Unbreakable heart
B I
Behind your back people are talking Using words that cut you down to size You want to fight back It's building inside you Holding you up Taking you hostage It's worth fighting for They'll try to take your pride Try to take your soul They'll try to take all the control They'll look you in the eyes Fill you full of lies Believe me they're gonna try So when you're feeling crazy And things fall apart Listen to your head Remember who you are You're the one You're the unbreakable heart
49
1
14761
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11978