Обирай життя
Rin Ottobre
Ти обирай життя. Так, воно одне - Прекрасне і жахливе. З невпинною швидкістю У прірву смерті летить. Усе одно живи, Не знаючи, Що буде зараз чи завтра. У невідомості Наосліп уперто йди Вперед, у небуття, Аби радіти дням - Легким і сонячним - Що спокій принесуть У зранену душу твою. І посмішка ясніє, Коли дорога темна спалахне Тремкими іскрами... Молочний шлях під ногами Бризне безліччю зір, Що сльозами впадуть, Коли дні гніву настануть - Важкі, наче камені, Солоні і чорні, Гіркі, як полин. І так увесь час: Дні щастя - дні суму. Якісь тривають вічність, Якісь - одну лиш мить. Ніколи не вгадаєш, Що день новий готує. Не обривай сей шлях. Він твій. Його пройди До самого кінця. І як би не було В майбутньому, колись, Все ж обирай життя.
2021-04-17 21:51:19
4
0
Інші вірші поета
Зима багато зна про мене... Літній дощ Я щаслива Парк Забутих легенд
Інші поети
J. Allman
@jj_allman
Red
@R_e_d_
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3258
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
13028