Не в книгах життя...
Не в книгах життя, а довкола воно - нестримне, буремне, шалене. Не спиниться сей вічний рух ні на мить. Відгомоном снів, голосів і пісень проходить так швидко повз мене. Лиш нота в густому повітрі бринить. Чого я чекаю? Я зараз і тут від когось чи чогось ховаюсь? Боюся зібратися, вийти у світ, Блукаю знайомою стежкою і дивлюсь, як у небі ширяють Птахи. От би вільною стати мені, Забути про страх, бо ген там за вікном життя неймовірне триває, І вабить, і кличе. Зроблю один крок - І зникну у суміші міст і країн, що смужкою за небокраєм Дахами торкаються неба й зірок. Та, сповнена вражень, подій і пригод, додому колись повернуся, У місце святе, де навіки застиг Невпинний той час, який завжди біжить. Тремких сторінок доторкнуся І древні знання почерпну я із книг.
2021-08-30 14:54:27
8
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
1767
"Я буду помнить"
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
1737