Горизонти

Rin Ottobre

Я на початку шляху. Відчиняю Ворота, що вестимуть у життя. В буремнім, незнайомім океані Свого все ж дочекаюсь корабля. Вогонь душі - гарячий, невгасимий, - Ентузіазм, і пристрасть, і азарт. Я відчуваю - в серці моїм Сила. То Всесвіт вклав таємний диво-дар. Жага пригод і воля, і бажання Ведуть мене туди, за небокрай. Се лише перший вибір. Не останній. А скільки їх у мене ще? Нехай Життя зненацька робить повороти. Падіння, помилки - не оступлюсь. В незвідані, безкраї горизонти Я корабель уміло свій веду.

2020-11-19 09:33:17

9

2

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (2)

Вероника Рубин

👏Сильные строки Красивые сравнения Очень понравилось🙂👍

Відповісти

2020-11-19 10:41:47

1

Rin Ottobre

@Вероника Рубин спасибо большое)

Відповісти

2020-11-19 11:01:15

1

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12669

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

53

16

4196