Прокляте місто
Місто проклятих, місто демонів, Місто сірих хмар, що серед морів Чорним велетом не живе й не спить. Як зайдеш туди - більш не випустить. В розумі твоїм місто шириться. Душу пожира, страхом живиться. Попід шкірою місто те живе І у темряву забере тебе. Місто губиться серед Краю Снів. Місто жебраків, місто королів, Що зганьбилися. Не повернуться. Їх чекає лиш міст у небуття. Квітне місто вже сірим попелом. З кожним ранком і з кожним подихом Місто падає. Сірі камені Спочивають десь на морському дні. І надходить час. Ген серед морів Острів, де лежить лиш гора руїн. Місто те було богом прокляте. Вже Каркоза* більше не зацвіте. *Каркоза - місто, що згадується у збірці Роберта Чемберса "Король у жовтому"
2021-05-07 21:06:20
7
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3374
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
6022