Моя любове
Най темні неприборкані тумани Цього заплутаного міста блукачі Не перешкодять зустрічі з тобою, Моя любове. Ти, як світанок, душу зігріваєш. І ніч стрімка у небо підійметься Така гірка, тремка й холодна. Нездоланне Моє бажання бачити тебе, Моя любове, Нестримна, віддана і сокровенна. Най полонить пітьма лише страхи, Що так безжально крила обрізають. Як наздогнати, втримати і пригорнути Такого невловимого тебе, Моя любове, Химерна, загадкова, мерехтлива. Шляхи шукатиму я крізь тумани До тебе. Десь у лабіринті Незгод, блукань, ілюзій, самоти Ми перестрінемось, Моя любове, Моя відрадо і моя печале.
2021-04-02 11:44:16
3
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3858
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2179