Осінь
Відходить серпень. Спеку забирає. Нечутно осінь в місто прилітає І прохолодний вітер, свіжий та медовий, Жовтогаряче листя позриває знову. Запахне осінь сумом, карамеллю, Гарячим чаєм, дивом, аквареллю, Цукерками і теплим шоколадом, Барвисто-неймовірним листопадом. Американо терпким пахне осінь, Обійми теплі пам'ятаю й досі. Свободою запахне небо синє... Згасає швидко ніжний день осінній. Хоча ще літо, холод відчуваю. Вже осінь тут. Її я привітаю. Природа навкруги нечутно завмирає... Відходить літо. Осінь прибуває.
31.01.2020
11
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1360
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2506