Спогад
Ріна Беррі
(18+)
Ніжністю твоїх думок лоскотати свої вуха, відчувати кожен видих на дівочій шиї. Не лякатись, що між нами стогне завірюха і ковтати твою мову, наче спів пташиний. Довіряти твоїм рухам і не зводить з тебе погляд. Твоє лагідне кохання заколисує мій страх. Все могло би бути добре, проте цей болючий спогад з кожним днем самотнім гасить блиск в моїх очах.
2022-02-18 17:08:52
5
0
Інші вірші поета
Під цвітом абрикос Не судилося Диявольський зв'язок Шкідлива звичка
Інші поети
Ruslana
@rock_ksolana
Стефанія
@Rusanna_Vognuk
Схожі вірші
Всі
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2508
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11208