Я не знаюся в ...
(18+)
Я не знаюся в музиці. Кілька нот бігають навколо голови, поки не знудить. Звуки хвилями проникають крізь вуха мої - не знаю, коли відпустить. Я б хотів пожити в тиші, без зайвого гоміну, проте шум у скронях відбивається тонами. Крик про допомогу. Нема в голові нікого. Я не знаюся в коханні. Таке дивне почуття: замість приємних емоцій, руйнує моє Я. Рани душí переносяться на тіло; в пекло романтизм, як би сильно романтики не кортіло. Поцілунки, дихання, обійми обпалюють шкіру. Під їхніми дотиками згорає певність у силі. Я не можу програти інстинкту. Моє майбутнє тільки про боротьбу зі склом битим. Боячись піддатися провокації, я житиму наодинці, як протестувальна акція. Акція проти інституту сім'ї, моногамії та безгріховності. Люди, ми народилися з гріху, ваші правила втілення безсенсовності. Лише зорі, місяць, молоді акації. Прекрасні час-дія для мастурбації. Хоча б у чомусь я таки знаюся.
2023-06-20 19:20:03
2
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2559
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3211