Я не знаюся в ...

Пані Романівна

(18+)
Я не знаюся в музиці. Кілька нот бігають навколо голови, поки не знудить. Звуки хвилями проникають крізь вуха мої - не знаю, коли відпустить. Я б хотів пожити в тиші, без зайвого гоміну, проте шум у скронях відбивається тонами. Крик про допомогу. Нема в голові нікого. Я не знаюся в коханні. Таке дивне почуття: замість приємних емоцій, руйнує моє Я. Рани душí переносяться на тіло; в пекло романтизм, як би сильно романтики не кортіло. Поцілунки, дихання, обійми обпалюють шкіру. Під їхніми дотиками згорає певність у силі. Я не можу програти інстинкту. Моє майбутнє тільки про боротьбу зі склом битим. Боячись піддатися провокації, я житиму наодинці, як протестувальна акція. Акція проти інституту сім'ї, моногамії та безгріховності. Люди, ми народилися з гріху, ваші правила втілення безсенсовності. Лише зорі, місяць, молоді акації. Прекрасні час-дія для мастурбації. Хоча б у чомусь я таки знаюся.

2023-06-20 19:20:03

2

0

Схожі вірші

Всі

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

1996

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1159