Кільканадцять видів кави три в одному...
Кільканадцять видів кави три в одному покриті третім шаром густого пилу. Білі ножі не чистять яблук нікому, чорні виделки нагадують брилу. Незначні бажання - це батьки потреби; мої батьки кричали через мовчання: по всій вулиці розмальовані стенди, коли в сусідньому селі бомбардування. Усі ми здібні дивувати й шокувати: несвідомі вбивці маленьких фей. Молода відьма придбала нові шати за ціну вічного кохання старої Мірей. У книжці написано: в тебе життя одне - мінливість правил короткої гри. Коли ж блудна кішка збагне: я їй заздрю, як вітрилові вітри. Хтось народився, щоб існувати: генії краще розподіляють сміття. Комусь достатньо відразу піти за ґрати після жалюгідного кворополиття. У складі двох близьких людей перший виправдовує поразку, як тільки буде виділено новий привілей, склад двох стане місцем для чужої ласки. Затулює ненароджена дитина вуха, щоб поступово звикати до звуку сирен; ті, кого радили позбавлені слуху, словами захищають мертвих без імен. Система створила їхнє суспільство - наше суспільство знищує систему. У казках романтизують насильство - сліпець же без очей не позбавиться щему. Порятунок наповнив колись пустий цвинтар, рятівники не поклали на плити гвоздики. Порятовані люди покриються цвітом, не схиливши голови у ніг владики. З маленькою валізою сидить старець, у ній фотографія жінки, обмазана варенням. У ранковому супі загострий був перець, сьогодні без добавки - смак смирення. Кільканадцять видів кави три в одному згадуються слиною на язиці, столові прилади лишилися дому, по шибках не стрибають горобці.
2023-06-19 05:54:34
2
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4719
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4832