Вірші
Я не знаюся в ...
Я не знаюся в музиці.
Кілька нот бігають навколо голови, поки не знудить.
Звуки хвилями проникають крізь вуха мої -
не знаю, коли відпустить.
Я б хотів пожити в тиші, без зайвого гоміну,
проте шум у скронях відбивається тонами. Крик про допомогу.
Нема в голові
нікого.
Я не знаюся в коханні.
Таке дивне почуття: замість приємних емоцій, руйнує моє Я.
Рани душí переносяться на тіло;
в пекло романтизм,
як би сильно романтики не кортіло.
Поцілунки,
дихання,
обійми
обпалюють шкіру.
Під їхніми дотиками згорає певність у силі.
Я не можу програти інстинкту.
Моє майбутнє тільки про боротьбу зі склом битим.
Боячись піддатися провокації, я житиму наодинці, як протестувальна акція.
Акція проти інституту сім'ї, моногамії та безгріховності.
Люди, ми народилися з гріху, ваші правила втілення безсенсовності.
Лише зорі, місяць, молоді акації.
Прекрасні час-дія для мастурбації.
Хоча б у чомусь я таки знаюся.
2
0
237
03:15
Увімкаю настільну лампу після денного жаху,
Тремтять кінчики пальців, мов обморожені.
Думки заміщають мрії дитячого страху:
щоб не дізнався ти, і так мною розчарований.
Підтискаю колінки від легкого напруження,
Розставляю жабкою пальчики ніг;
Легені від глибоких подихів ледь не пошкоджені,
В очах пилИна, в голові екстаз, прописаний збіг.
За ґратами порожньо, тільки звуки тертя шкіри і легкий аромат молодої акації;
Глухий крик, слизові краплини, гарячі обійми - це все ти, мотив моєї мастурбації
2
0
220
Кільканадцять видів кави три в одному...
Кільканадцять видів кави три в одному
покриті третім шаром густого пилу.
Білі ножі не чистять яблук нікому,
чорні виделки нагадують брилу.
Незначні бажання - це батьки потреби;
мої батьки кричали через мовчання:
по всій вулиці розмальовані стенди,
коли в сусідньому селі бомбардування.
Усі ми здібні дивувати й шокувати:
несвідомі вбивці маленьких фей.
Молода відьма придбала нові шати
за ціну вічного кохання старої Мірей.
У книжці написано: в тебе життя одне -
мінливість правил короткої гри.
Коли ж блудна кішка збагне:
я їй заздрю, як вітрилові вітри.
Хтось народився, щоб існувати:
генії краще розподіляють сміття.
Комусь достатньо відразу піти за ґрати
після жалюгідного кворополиття.
У складі двох близьких людей
перший виправдовує поразку,
як тільки буде виділено новий привілей,
склад двох стане місцем для чужої ласки.
Затулює ненароджена дитина вуха,
щоб поступово звикати до звуку сирен;
ті, кого радили позбавлені слуху,
словами захищають мертвих без імен.
Система створила їхнє суспільство -
наше суспільство знищує систему.
У казках романтизують насильство -
сліпець же без очей не позбавиться щему.
Порятунок наповнив колись пустий цвинтар,
рятівники не поклали на плити гвоздики.
Порятовані люди покриються цвітом,
не схиливши голови у ніг владики.
З маленькою валізою сидить старець,
у ній фотографія жінки, обмазана варенням.
У ранковому супі загострий був перець,
сьогодні без добавки - смак смирення.
Кільканадцять видів кави три в одному
згадуються слиною на язиці,
столові прилади лишилися дому,
по шибках не стрибають горобці.
2
0
181
