Моя карма життя Верлібр
Роузі Рей
(18+)
Я родилася особливою дитиною, Та з самого дитинства ненавиділа себе, Я не вміла і не вмію любити себе, Скоріше ненавиджу за свою карму життя, Немає сенсу,надії віри у краще майбутнє, Мене вважають дивачкою,шалавою.. Я знаю як це терпіти біль,свій та інших, Просто хочу щоб мені стерли пам'ять.. І тоді я забуду це все як сон.. Незалишеться ні крихти минулого.. Я забуду ким та чим жила раніше.. Заради кого старалась стати ідеалом.. Для кого старатись йти до мети.. Я вже не та маленька дівчинка.. Не слабка,й не іграшка я вам..
2023-06-12 19:18:43
4
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Роузі Рей
@Lexa T Kuro його не буде..бо я цього ніколи не зрозумію..
Відповісти
2023-06-13 09:37:45
1
Lexa T Kuro
Ніколи не говори "ніколи"!
Відповісти
2023-06-13 09:40:43
1
Lexa T Kuro
@Роузі Рей Я не буду тебе вмовляти). Я лише свою думку пропоную). І тобі я вже говорила, вибір за тобою завжди. Світлих думок! Ми те - про що ми думаємо!)
Відповісти
2023-06-13 09:42:51
1
Інші вірші поета
"Ти став.." Верлібр "Перефія" Частина VII З днем народження Повідомлення
Інші поети
Polya Ya
@Polina8
Hnin Aung
@HninAung913
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2669
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2319