Психіка смертних людей 4 частина
Твої страхи пов'язані із ним. Ти хочеш битись за мечем з щитом.. Та воля і не близько ні на крок Кляте самовпевнення,гординя Ти мов під чиїмось чорним крилом.. Окутав жах тебе посеред ночі Тепер стояти ти не взмозі! І невідомо чи хоч хтось дістане.. Серед пустирів тебе одну,віднайде! Навіщо ти молилась ніччю? Чому ж ти ховаєш своє ластовиння? Що з тобою вже не так? Він має іншу,не тебе.. Признай вже це і зупинись Не руйнуй цей світ не треба..!
2023-12-18 06:00:45
3
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4102
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4917