Усмішка
Роузі Рей
Ти зачарований красою.. Шукав в своїй голові усмішку.. Ти ставав нервовим психом. Що так на волю дерся без зупину.. Хотів закрити все в собі. Та моя усмішка не дала цього.. Ти став на крок ближче своєї амнезії.. А я виявилась твоїм сном звіриним.. Ти хотів зруйнувати всю мене.. На шматки порвати душу мою. Та сам того не знаючи.. Проривав собі тунель..
2024-01-03 21:33:22
7
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Nadine Tikhonovitch
Здається, цей нервовий псих, якого описали, це я)) Гарна робота, у цьому щось є!
Відповісти
2024-01-03 21:37:45
2
Інші вірші поета
..4.. А на душі сум.. Верлібр Відчувати Не хватає тобі розуму
Інші поети
Masha
@_Mafo4ka_
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13430
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12686