Усмішка

Роузі Рей

Ти зачарований красою.. Шукав в своїй голові усмішку.. Ти ставав нервовим психом. Що так на волю дерся без зупину.. Хотів закрити все в собі. Та моя усмішка не дала цього.. Ти став на крок ближче своєї амнезії.. А я виявилась твоїм сном звіриним.. Ти хотів зруйнувати всю мене.. На шматки порвати душу мою. Та сам того не знаючи.. Проривав собі тунель..

2024-01-03 21:33:22

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Nadine Tikhonovitch

Здається, цей нервовий псих, якого описали, це я)) Гарна робота, у цьому щось є!

Відповісти

2024-01-03 21:37:45

Інші вірші поета

Скажи коли Я мала? Верлібр 18+ Прохолодний ранок Пісня Холодно..морозно..

Інші поети

Asker Nerys

@Asker_Nerys

K N

@Nata_Kuchera

Lady K.I.M

@lady_KIM

Схожі вірші

Всі

Пиріг із медом (UA)

Ай

Крокуй до раю, крокуй до мене. Гаряча кава, пиріг із медом. Або якщо забажаєш — ромашковий чай. Приходь до мене. Будь ласка. Приїжджай. Крокуй до двері, а я у чашку відріжу лимона ломтик. На столі — пиріг із медом, а мені найсолодший твій дотик.

2844

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11609