Все пішло на дно
Роузі Рей
Ти піднімаєш долоні, Вони у крові,із уламками скла.. Темрява стала сильнішою.. Ненависть палахкотить біжить як кров.. Я стала більш нікчемною й слабкою.. Все пішло на дно, Як тільки нитка обірвалась.. Не думай ти про ті друзки розбиті навпіл..
2023-08-25 19:00:41
6
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Lexa T Kuro
Щоб відродитися, птах Фенікс повинен згоріти спочатку в попіл. Але потім він відроджується ще сильнішим та красивішим. Сил тобі!🙏☀️
Відповісти
2023-08-27 06:07:56
1
Роузі Рей
@Lexa T Kuro їх немає..
Відповісти
2023-08-27 07:05:18
1
Lexa T Kuro
@Роузі Рей Віднайди. Постав собі ціль, та маленькими кроками йди до неї. "Все і одразу" - так не буває. Ми ніколи не цінуємо те, що дається нам легко. Цей світ складний і важкий, але він і цікавий, і в ньому є гарні речі - такі як Кохання, Дружба, Довіра, Ніжність, Взаєморозуміння, Взаємодопомога. Коли цінуєш такі речі - то розумієш, що маєш скарб. Який пронесеш зі собою крізь все життя. І навіть далі😉
Відповісти
2023-08-27 07:28:07
Подобається
Інші вірші поета
Солодке пробачення Квітучі лаванди З днем народження ..1...
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3849
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11484