Воно?

Роузі Рей

Воно це те що не забудеться.. Те що мною керує.. І я нічого з цим не зроблю.. *** Я із ним речі не сумісні.. Де я там завжди проблеми Але у душі все краще ніж у світі.. *** Воно ж.. Зле,лихе.. Володіє мною як хочеться йому.. *** А я за помилки,буду собою платити.. Злість і фальш у крові моїй,повір.. Я не знати чи повернусь.. І чи повернусь взагалі.. **** Така як була раніше я.. Такої не буде ніколи.. Воно змінило мене.. *** Я насправді не лиха.. Це воно мене таким зробило.. Воно забирає мене.. *** Я сама не своя коли воно зі мною.. Я не така як всі.. Воно твердить мені..в мене перчинка затаїлась у кутку.. *** Я та котрій доля послала таке.. Несусвітнє,містичне лихе.. Я не хотіла бути такою! *** НЕ ХОТІЛА БУТИ ТАКОЮ І ВСЕ!

2023-04-11 18:34:17

Інші вірші поета

Жриця пекла Посеред тераси Пісня Ти дарував мені квіти ..Je vous aime.. ..Я тебе кохаю..

Інші поети

Nazar Pytsyk

@bez_talanta

Gamila

@mariam_wael_2evw

Lady K

@lady_k

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12034

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

16412